За що Ти мене, Боже, покарав,

Що я родився українцем?

Тоді ж не жив ще? Не грішив...

Чом не євреєм або німцем?

Чи грішними батьки були?

Чи діди-прадіди грішили?

Прости їм, Господи, гріхи.

Мені ж, о Господи, дай сили,

Твоєї кари хрест нести.

О доле! Доле! Доле зла!

Я не цураюсь свого роду.

Та за які гріхи й діла,

Я є одним з цього народу?

Народ рабів . Що на чини,

Готов як ідолам молитись.

Хоч в морду плюй.

Хоч в рот їм... суй.

Їм лиш допхатись до корита.

О люди!

Юди з Каріот.

Стидаюсь Вас,

Аж вуха терпнуть.

«За срібні матір продадуть»...

Та, «за копійку в церкві перднуть»,

То де ж та кров?

Козацька кров?

Кров наших прадідів предтеча.

Не їх нащадки ми. Лайно...

Не їхня кров в вас.

Ваша сеча...

Як вашу гордість розбудить?

Як вашу совість догукатись?

У крові рабській що смердить?

Чи знов за Вас когось розп'яти?

Та рабську душу, й ницу плоть

Кров'ю жертовною омити.

А Вас прогнати через кров.

Дать крові свіжої, напитись.

Щоб знищить рабство Ваших ген

Ось! Причастіться

З моїх вен.