Жадібно чекали

Українці волю...

Та чи зіллям нас труїли,

Чари навели?

Нашептав хтось злії чари-

Відродились яничари.

Відродились яничари,

Матір продали.

Продали, як Юда Спаса.

Хай заллє їх гніву чаша.

Українці, мов чужинці,

По чужих землях.

Україна ж, як вдовиця,

Після нападу ординця -

Заростають чагарями

Й бур'яном поля.

А вінки дівочі з рути.

Теж зів'яли наче з трути.

Десь по щоках материнських

Котиться сльоза.

Українок - роксоланок,

Не в гаремі у султана,

А в притонах, у путанах,

Топчеться краса.

Пророста зілля обману.

Із свавілля і дурману,

Варять пійло нам погане

З блуду і брехні.

Україньці - Бога молю -

Будьте пильні, як ніколи.

Не пропийте свою волю.

Люди ми, чи ні?