Дійові особи:

Судді - Честь і совість:

Тарас Шевченко;

Іван Франко;

Леся Українка;

Злочинці: Правителі -

без честі і без совісті.

Іван Франко:

Встати! Суд іде!

Суд не земний - а вічний;

Суд правий і величний;

Отців духовних суд гряде.

Отців, що суть їх є свята

Із віку в вік,

І рід від роду

Душа вкраїнського народу...

Сідати прошу...

Ні! Не вас...

Ви на коліна встаньте

Правителі-поганці

Перед судом отим.

Глашатай-клич вже провістив,

Що час настав відповісти

За ваші всі земні діла...

За, що хвала?

За, що хула?

Ця мить прийшла.

І судний глас

Вам скаже все,

Що мовиться про вас

Проміж людьми

Котрими правити дано

Вам долею було.

Свій присуд - істини зерно,

Цей суд вам скаже:

" Аз воздам..."

І вирок вам.

О, як я довго спала...

В краю спокою,

Де не шелестять дерева,

І ріки не несуть бурхливих вод.

Та стогін рідного народу,

Проник туди, де збурив води

Мого спокійного буття.

Збудивши у земне життя

Мене вернути,

Ім'ям його суддею бути,

І Вас, правителі, судити...

Іван Франко:

То не правителі - бандити.

Лихе з народом повелись,

І мов нікчемнії повії

За "срібні" Юди продались.

Тарас Шевченко:

Коли не бачиш того лиха,

То скрізь здається

Любо, тихо. І на Україні добро...

Та чую стогне мій народ.

Бо вже до злиднів довели

Людей на славній Україні.

Вже й Україну продали

Пани лукаві. Люди гинуть!

Те зло від вашої вини.

Ви, препоганії сини,

За Юди тридцять срібних грошей

І матір продасте. Й штани...

Своїм злодіям, чи заморським,

(Така вже звичка в холуяк),

Штани хазяйські, та сідниці

Лизать, вклонятись, цілувать...

Всюди нівечиться правда.

Всюди панує брехня.

В країні - Вкраїні, де влада

В руках у брудних злодіяк.

Що люд обібрали до нитки,

Розкрали усе, розтягли,

Свої понапхавши калитки.

Попрали народу надії,

До згину народ прирекли,

Облудники і лиходії -

Прислужники ваші, і ви.

Куди не глянь - повсюди лжа.

Скрізь правлять холуї

держимордаті.

Державу роз'їдають наче ржа

Чиновні ваші слуги, як ті таті.

За дріб'язок трисрібних хабарів

Готуються приниження,

наруги...

Злочинці:

Так ми ж... не тільки, ми...

Іван Франко:

Замовкніть, брехуни!

Запроданці, безсовісні хапуги.

Бо риба, кажуть, з голови гниє...

Які господарі ви є -Такі ж і ваші слуги...

Один з правителів:

Я ж... любі друзі... Я ж, за так...

Іван Франко:

Ти друг хапузі, і злодюзі.

Чи й сам продався за п'ятак?

Злочинці:

Так нас, таких, собі Народ сам і обрав...

Тарас Шевченко:

Обрав?!

За що Всевишній тяжко покарав?

Обманутий народ собі на горе,

Сам, злодія впустив в свої комори.

Леся Українка:

Обманутий нарід -

Зневірений, знедолений,

Як раб душею зболений...

За що сей важкий гніт

Пан-Біг на плечі його возложив?

Він волю мав.

Та в щасті не спожив.

Як те було уже не раз...

Нехай суд часу судить вас,

Його правителі лихії.

Нащо, злочинці-блудодії,

Ви обездолили народ?

Іван Франко:

Кубло заброд!

Не українці се - чужії...

Ненавиджу я вас,

Підступні змії.

Та кожен жне нехай

Оте, що сіяв.

Я вірю - прийде час.

Наш люд збудиться

І повстане.

Він обруба гілля погане

Із древа вічного життя.

І проклене вас майбуття...

Леся Українка:

Так є, так буде, так було...

Гадюче ваше зле кубло

Від гніву полум'я згорить.

Вас проклене і спопелить,

Народу пам'ять на віки.

І ви, нікчемні хробаки,

З лайна в лайно...

Не з праху в прах.

Не по словах, а по ділах

Осудить вічне вас буття...

І Слово - Праведний Суддя,

Вам, Свій явивши гнівний Лик,

Вас - непотрібнеє сміття,

Змете в історії смітник.

Тарас Шевченко:

А вам іуди-яничари,

Що із народу кров пили.

Все, що накрали-настягли.

Те вам не в користь -

Для покари,

Возляже каменем-тягарем

На плечі ваші.

Й сотні літ,

Вам, як тим Каїнам ходити.

Тягар той на собі носити

За "Жидом Вічним"

Слід у слід.

Як ви зреклись свого народу,

Своїй утробі на догоду,

Так і народ зречеться вас.

Народ вам скаже:

"Геть від нас!"

А за облуду, та обмани,

Вас заклемить клеймом поганим,

Щоб упізнав вас в світі всяк...

Хай буде так!